С Праздником Победы, френды!

Так уж сложилось, что в подготовке к местному празднованию у нас в Запорожье мне пришлось принять некоторое участие, по организационно-снабженческим моментам. Все эти нюансы и мандраж, чтобы все прошло благополучно, так меня измотали, что нуивонах. Вечером тоже расслабона особо не предвидится.
Надеюсь, что все вы провели и проведете Праздник не так напряженно.

Наш Господь родился сегодня, возрадуемся и возвеселимся! Никому не разрешается быть сегодня печальным, какое бы горе, какие бы утраты мы ни пережили, потому что для каждого человека сегодня — праздник жизни. Нет больше страха смерти, потому что в любви, которую нам открывает Христос, нет страха, и всем дарит Он радость жизни вечной.

Никто да не пребудет вне этой радости, потому что причина радости — общая для всех. Наш Господь, родившийся для того, чтобы разрушить грех и смерть, не найдя никого, кто бы достиг Его на небе, пришел, чтобы достичь всех на земле. Пусть все святые сегодня ликуют, потому что это день их торжества. Пусть грешники возрадуются, ибо они приглашаются получить прощение. Пусть незнающие Бога отринут отчаяние, ибо и они призваны к жизни. Пусть Ангелы скачут от радости радостнее, чем Богоотец Давид при сенном ковчеге, и поют: «Слава в вышних Богу!», и возвещают мир на земле людям, которых любит Бог.

Читая ленту, узнал о приближении Нового Года. Пребывая в состоянии легкого алкогольного токсикоза, подумалось - а как бы поздравил народ с НГ Первый Гроссмейстер, Эмергент-1, когда-то - Яроврат, ныне - lord_marshal. То, что придумалось - под катом
( ПОИНВОЛЬТИРОВАТЬ )

Опівночі, до котрої лишається близько 15 хвилин, починається 6 грудня - День збройних Сил України. Десь близько року тому я готував пакет  "військових" питань на "Що? Де? Коли?" для студентів місцевого технікуму. Тоді я дізнався, що цей славетний день - 6 грудня, повинен вшановуватись нашими військовими за дуже поважних причин.  Саме шостого грудня 1991 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про Збройні Сили України". Через два роки, в 1993, та ж сама каденція народних обранців зробила цей день святом. 

Рік тому я, уклоніст зі стажем (втім, мене майже не ловлять),  намагався подивитись на це свято очима вояка. 450 червоних директорів, пристосуванців з КПРС, кооперативщіків-бариг, та націоналістичних дисидентів, що не встигли усвідомити себе владою та ще жили у екзистенціальній фронді ,  вбачаючи в армії лише інструмент пригноблення багатостраждального українського народу(ТМ), ухвалили закон. Бодай який чудовий він не був, це лише папір. Для людини, яка обрала своїм шляхом СЛУЖІННЯ Батьківщині до останньої краплі крові, святом може бути лише згадка про героїзм, на який треба рівнятись, згадуючи про який, не страшно помирати. Свято для вояків повинно віддавати кров"ю та сталлю, а не обридлим бібіканням секундоміра в сесійній залі ВР.

Якби я був вояком, мене б нудило дивитись на пики тих, кто подарував мені це свято - що вони можуть знати про честь і кров?
Невже ці мудаки першого скликання не знайшли більш славетного приводу для нашої арміїї, аніж дата  прийняття ними  цього закону?  Невже наша історія, яка б строката вона не була,  не знає перемог? Набагато легше кинути міст духовного звязку крізь віки, від українського офіцера 21-го сторіччя до князя Святослава, ніж до рихлого депутату Верховної Ради сьогодення.

Втім, я лише черговий уклоніст. Що я можу знати про Збройні Сили України? Можливо, вони лише проклинають чергове свято, яке пов"язане із капітальним прибиранням та приведенням до ладу уніформи. А святкують по-старому 23 лютого))
Хто зна?